САМОХІН Міхаіл Вікторовіч
ПІБ російською: Самохин Михаил Викторович
- Народився: 18.11.1979, м. Скопін, Рязанська область, російська федерація
- митрополит Донецький і Маріупольський рпц на тимчасово окупованих територіях Донецької області України з 24 жовтня 2024 року.
Діяльність
Доокупаційний період
Навчався в Рязанському православному духовному училищі, Калузькій духовній семінарії та Санкт-Петербурзькій духовній академії. Був кліриком у Рязанській області, а з 2014 року служив у єпархіях рпц на далекому сході росії.
Діяльність під час окупації
- Ще до призначення на окуповану Донеччину збирав гуманітарну допомогу, благословляв російських військовослужбовців, які їхали «боротися з нацизмом», та кошти на придбання військової техніки, називаючи це «духовним зв’язком з Донбасом» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- 24 жовтня 2024 року рпц призначила Самохіна, який раніше не належав до УПЦ і не служив у Донецьку, митрополитом Донецьким і Маріупольським. Місцеві священнослужителі назвали рішення антиканонічним, однак рпц обґрунтувала його «особливими умовами воєнних дій» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- Спільно з ватажком окупаційної адміністрації «днр» Денисом Пушиліним розробляв заходи з «підтримки традиційних цінностей і виховання» та «захисту руского міра від внутрішніх і зовнішніх загроз». Передбачав «духовне виховання» молоді на прикладі російських військових як взірця для наслідування (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1, п. 3 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- Благословив створення в окупованому Донецьку філії асоціації ветеранів спецпідрозділу «Альфа» фсб та бюро газети «Спецназ росії» по так званій «новоросії» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- Благословив відкриття в Донецьку центру підготовки сестер для догляду за пораненими російськими окупантами в Донецькій, Луганській і Запорізькій областях (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- Разом із Пушиліним відвідував окуповані Авдіївку та Маріуполь, декларуючи намір відновлювати зруйновані храми без конкретного переліку або строків робіт.
- Називав основною причиною війни «боротьбу за збереження духовної ідентичності», стверджував, що війна ведеться за «збереження православної віри», а в Україні відбувається «поступове викорчування історії східних слов’ян» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1, п. 4, пп. «г» та п. 6 ЗУ №3005-IX).
- Закликав інших людей приїжджати на окуповану Донеччину через нестачу кадрів, обіцяючи їм «безцінний досвід» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Значення дій та наслідки
Колонізація
- Інституційне підпорядкування окупованої єпархії рпц: Призначення російського архієрея всупереч запереченням місцевого духовенства сприяло заміщенню української церковної структури інституцією держави-агресора (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- Співпраця з окупаційною владою: Спільна з Пушиліним програма «традиційних цінностей» і «руского міра» використовує релігійну інституцію для ідеологічного підкорення населення ТОТ (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» та «г» ЗУ №3005-IX).
Пропаганда
- Релігійне виправдання російської агресії: Благословення військових, збір коштів на військову техніку та пояснення війни захистом православної віри надають агресії сакрального виправдання (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
- Мілітаризація молоді: Виховання молоді на прикладі російських військових та підтримка структур ветеранів фсб нормалізують окупацію і формують позитивний образ силових структур держави-агресора (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Українофобія
- Заперечення української історичної та духовної суб’єктності: Теза про «викорчування історії східних слов’ян» в Україні та подання агресії як боротьби за єдину «духовну ідентичність» заперечують самостійність української культурної й релігійної традиції (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «г» та п. 6 ЗУ №3005-IX).
Значущі факти
- Конфлікт із місцевим духовенством: Призначення Самохіна викликало обурення кліриків Донецької єпархії, оскільки до цього він не був у Донецьку та не належав до УПЦ.