Перейти до змісту

МАЙКО Вадим Владиславович

ПІБ російською: Майко Вадим Владиславович

  • Народився: 08.12.1966, м. Київ, Українська РСР (СРСР)
  • директор створеного окупаційною владою «Інституту археології Криму РАН», колаборант, організатор нелегальних розкопок та видачі фіктивних експертиз для прикриття військового та інфраструктурного будівництва держави-агресора.

Діяльність

Доокупаційний період

Український археолог, історик, доктор історичних наук; до 2014 року працював у Кримському філіалі Інституту археології Національної академії наук України (НАНУ), займався середньовічною археологією Криму.

Діяльність під час окупації

  • Після захоплення Криму у 2014 році перейшов на бік ворога та очолив створену окупантами фейкову наукову структуру — так званий «Інститут археології Криму РАН» (регіональне відділення ІА РАН) (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Неодноразово публічно наголошував і підтверджував, що очолювана ним установа та її співробітники (зокрема Анастасія Стоянова, Еміль Сейдалієв) здійснюють безперервну роботу з організації та проведення незаконних експедицій і археологічних розкопок на окупованій території півострова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Налагодив пряме підпорядкування та співпрацю з керівництвом московського Інституту археології РАН — директором Ніколаєм Макаровим та керівником відділу польових досліджень Алєксандром Маслєнніковим (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Брав участь у формуванні списків отримувачів так званих «відкритих листів» (дозвільних документів міністерства культури росії) серед кримських вчених, виконуючи роль оператора схеми, за якої місцевих археологів (зокрема Сергія Ушакова) підставляли як номінальних «держатєлєй» дозволів під проєкти російських інституцій (зокрема Державного Ермітажу Свєтлани Адаксіної та Віктора Мица) задля прикриття російських фахівців від міжнародних санкцій (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Сприяв передачі прав на незаконні дослідження пам'ятки дальньої хори Херсонеса — античного поселення Калос-Лімен на Тарханкуті співробітнику Ермітажу Алєксандру Бутягіну (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Організував системний науковий супровід будівельних проєктів, які держава-агресор реалізовує на території АР Крим, зокрема проєктів у військових цілях та автодороги «Таврида», розпочатої окупаційним «міністерством транспорту» під керівництвом Валентина Дукорського (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Забезпечив захоплення та монополізацію ринку превентивної археології та так званих «експертиз» у Севастополі очолюваним ним інститутом та пов'язаними структурами (ТзОВ, ГО), відтіснивши Херсонеський музей та залучивши сімферопольських «експертів» Юрія Зайцева та Ігоря Храпунова для штампування дозвільних актів на будівельні роботи на пам'ятках (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Разом із підлеглими співробітниками інституту забезпечив масову фабрикацію та видачу так званих «історико-культурних експертиз», якими окупанти формально легітимізували проведення земельних і будівельних робіт, що спричинили знищення шарів культурної спадщини України (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • У січні 2025 року публічно підбив підсумки незаконної «наукової» діяльності ІАК РАН за 2024 рік, заявивши підконтрольним окупаційним ЗМІ, що у 2024 році на окупованому півострові працювало 12 «археологічних експедицій» — від мису Фонар на сході до мису Тарханкут на заході. Тим самим підтвердив та легітимізував систематичне незаконне розграбування культурної спадщини України (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • У серпні 2026 року через російські пропагандистські медіа публічно оголосив про продовження незаконних масштабних розкопок щонайменше на шести археологічних пам'ятках півострова: могильнику Опушки (дослідження склепів та вилучення поховального інвентарю; експедиції, традиційно пов'язані з групою Ігоря Храпунова), пізньоантичному некрополі Киз-Аул біля села Яковенкове, городищі Артезіан, Білінському поселенні та Узунларському валу (координованому структурами польових досліджень Алєксандра Маслєннікова), а також заявив про плани розгортання роботи чергової археологічної експедиції в Криму (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» та п. 3 ЗУ №3005-IX).

Значення дій та наслідки

Колонізація

  • Легітимізація руйнування та забудови пам'яток: Перетворив колишній науковий підрозділ НАНУ на комерційно-бюрократичний конвеєр із погодження знищення культурної спадщини на користь окупаційної адміністрації та російських військових (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Сприяння мілітаризації півострова: Видавав погодження та «експертизи» для військових об'єктів та логістичних маршрутів збройних сил рф у Криму ціною ліквідації археологічних пам'яток (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
  • Організація системного пограбування та привласнення культурної спадщини України: Здійснює координацію та публічне прикриття несанкціонованих розкопок ключових пам'яток Криму (зокрема могильника Опушки, некрополя Киз-Аул, городища Артезіан, Білінського поселення, Узунларського валу) та вилучення культурних цінностей для подальшого незаконного переміщення до росії всупереч нормам міжнародного гуманітарного права (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).

Значущі факти

  • Штампування експертиз: Згідно з даними правозахисних розслідувань, висновки експертиз його інституту завжди містили безальтернативне схвалення будівництва, навіть коли розкопки проводилися вже після того, як пам'ятками проїхав бульдозер.
  • Санкції та розслідування: Внесений до баз даних воєнних злочинців та колаборантів; стосовно його дій прокуратурою автономії відкрито кримінальні провадження за фактами незаконного пошкодження та привласнення культурних цінностей.
  • Коментування справи Бутягіна: Публічно виступав головним рупором захисту російського археолога Алєксандра Бутягіна, виправдовуючи російську дозвільну практику в Криму.

Джерела