КОНСТАНТИНОВ Володимир Андрійович

ПІБ російською: Константинов Владимир Андреевич

Народився: 19.11.1956, с. Володимирівка, Молдавська РСР (СРСР)
голова окупаційної Державної ради Криму з 2014 року.

Діяльність

Діяльність під час окупації

У травні 2026 року порівняв закріплення передачі Криму до складу Української РСР у 1954 році з Чорнобильською катастрофою, назвавши це «помилкою». Описував український період півострова як примусову «українізацію», заявляв про опір кримчан їй і підтримав скасування радянських актів про передачу Криму Україні, називаючи окупацію 2014 року «поверненням» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
Під час презентації книжки «Наша перемога. Головні слова» заявив, що її поширюватимуть в освітніх установах окупованого Криму для «патріотичного виховання» дітей і формування уявлення про радянських та російських героїв. Книжку видала група авторів на чолі з «депутатом» Володимиром Бобковим. Під час відкритого уроку в школі селища Научне 6 травня обговорював війну, радянську армію та поширював твердження про «відродження нацизму в Україні», виправдовуючи повномасштабну агресію рф (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
Сприяв проведенню фестивалю «Вєлікоє русскоє слово» та інших заходів із просування російської мови й культури в окупованому Криму. У 2025 році повідомив про видання за сприяння окупаційної Державної ради та «міністерства внутрішньої політики» брошури, що пропонувала нормативні мовні формули «російської за духом людини».
Під час зустрічі з делегацією з Пакистану заявив про готовність надати базу для підготовки пакистанських студентів у різних галузях, зокрема медицині, в окупаційному Криму (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Заявляв, що фестиваль став «фронтом боротьби» за російську мову, культуру, історію та ідентичність і одним із заходів, які привели Крим до росії; водночас поширював твердження про загрозу з боку українських націоналістів та закликав до культурної мобілізації навколо «русского міра» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У липні 2026 року заявив, що настав час скасувати назву «українці», називав українську націю «так званою» та поширював твердження про її нібито штучне походження. Також підтримав відокремлення прибічників Бандери від «справжніх» українців, лояльних до «русского міра». За наведеним у джерелі уточненням, він заперечив намір фізично ліквідовувати носіїв цієї назви; заява стосувалася її скасування та заміни (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У серпні 2026 року повідомив, що від початку року окупаційна влада продала сім об'єктів, раніше вилучених у власників під виглядом «націоналізації», та отримала до бюджету 621 млн рублів. За його словами, загалом від 2023 року продали 83 такі об'єкти на 13,6 млрд рублів. Він заявив, що бюджетні кошти спрямовують, зокрема, на підтримку учасників так званої «сво», їхніх сімей та «антитерористичні заходи», а також на наближення російської «перемоги» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У серпні 2026 року повідомив, що в окупованому Криму офіційно працевлаштовані близько 70% ветеранів російської війни проти України. Він назвав їх «героями» та заявив, що понад 80 учасників війни зареєструвалися підприємцями, близько 180 — самозайнятими, а троє відкрили фермерські господарства. Джерело передає ці цифри та оцінку з його каналу в месенджері МАХ (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
13 вересня 2026 року, виступаючи до дня пам'яті жертв фашизму, заявив, що без повномасштабного вторгнення рф під Києвом нібито відкрили б концтабори для росіян. Назвав Україну «колишньою» та поширив образ її території як охопленої «нацистською пліснявою», подаючи агресію рф як запобігання вигаданим злочинам (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У вересні 2026 року повідомив РІА «Новості», що окупаційна влада продала за рік 10 «націоналізованих» активів українських олігархів приблизно за 1,3 млрд рублів. Серед найбільших назвав санаторій «Прибережний» (780 млн рублів) і фабрику головних уборів у Ялті (217 млн рублів), виправдовуючи продаж привласненого майна його нібито «націоналізацією» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
В інтерв’ю кореспонденту «Парламентської газети» Алєксандру Мащєнку назвав передачу Криму Україні 1954 року «незаконною», повторював міф про «російські землі» та заявив, що росія має змусити Україну віддати Новоросію. Просував тезу про війну як спосіб «повернення» цих територій (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У січні 2024 року, коментуючи обговорення української протиповітряної оборони на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, назвав український уряд «терористичним режимом Зеленського», а західних союзників України — безвольними. У дописі також заявив, що кримчани й далі живуть у західній «системі координат», та повторив, що його фраза «ми підемо в росію» стала основою так званої «Кримської весни». Це подано як його власні публічні висловлювання; вироку чи окремого процесуального статусу ця стаття не наводить (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У січні 2024 року зажадав від Європи повернути предмети, які він назвав награбованими в Криму, а неповернене компенсувати рівноцінними цінностями. У власному дописі він виклав версію походження «Керченської корони» та інших прикрас: пов'язав їх із колекцією барона Діргардта й французом Мерлем де Массоно, а також стверджував, що Микола II направив Массоно до Криму для розвитку виноробства і що той фінансував розкопки, знахідки з яких, імовірно, вивозив до Франції. Це саме твердження Константинова, а не встановлені статтею історичні факти. Згадка про колекцію «Скіфського золота» й опис судового спору з Нідерландами подані окремо як редакційна довідка (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
У березні 2024 року заявив, що окупаційна влада Криму порахує і пред'явить Україні «збитки» на десятки трильйонів рублів за період перебування півострова в її складі, звинувачуючи Україну в «колоніальному господарюванні», водній, енергетичній і транспортній блокадах та терактах (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У липні 2025 року з нагоди дня охрещення Русі виступив із пропагандистськими заявами, стверджуючи про «безпосередній стосунок» хрещення Русі до Криму, назвав війну проти України війною «з нацистською нечистю, що засіла на території колишньої України», та заявляв, що «три братні народи знов будуть разом», а законна влада України опиниться «на узбіччі історії» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
У квітні 2026 року публічно виступив із заявою, що південні регіони України від Миколаєва до Одеси нібито «стогнуть від націоналістичного ярма», «втомилися від свавілля київського режиму» та «історично й культурно тяжіють до росії». Також заявляв, що на Україну «чекає неймовірних розмірів катастрофа», назвавши її «витратним матеріалом у європейській політичній грі» з «ослаблення росії» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).

Значення дій та наслідки

Колонізація

Керівництво окупаційним органом влади: використав посаду голови окупаційної Державної ради Криму для підтримки колоніальної політики рф (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Русифікація культури й публічного простору: підтримував заходи, спрямовані на утвердження російської мови та ідентичності на ТОТ АР Крим (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
Використання майна українських власників: публічно представив продаж конфіскованих під виглядом «націоналізації» об'єктів як джерело бюджетних надходжень окупаційної влади та підтримав подальше виявлення й вилучення майна українських бізнесменів і політиків (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Продаж привласнених українських активів: публічно звітував про продаж 10 «націоналізованих» активів за 1,3 млрд рублів і назвав серед них санаторій та фабрику, підтримуючи економічне привласнення власності на окупованій території (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).

Пропаганда

Переписування історії передачі Криму: прирівнював законне передання області Україні до катастрофи й закликав скасувати радянські акти, подаючи російську окупацію як «повернення» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Анонсоване поширення серед дітей книжки, що просуває російські радянські наративи, та проведення пропагандистського уроку у школі підтримують русифікацію освіти на ТОТ АР Крим (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «г» ЗУ №3005-IX).
Виправдання окупації: описував захоплення Криму як його «повернення» до росії та прославляв фестиваль як інструмент боротьби за російську цивілізацію (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Заперечення української ідентичності: поширював пропозицію скасувати назву «українці» й подавав українську національну ідентичність як штучну, хоча прямо заперечив фізичну ліквідацію її носіїв (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Легітимізація фінансування російської агресії: схвалював спрямування доходів бюджету окупаційної адміністрації на підтримку учасників війни проти України та наближення російської «перемоги» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Глорифікація учасників війни: називав учасників російського вторгнення «героями» та подавав їхнє працевлаштування й залучення до підприємництва як результат державної підтримки (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Спекуляція пам'яттю жертв фашизму: використав пам'ятну дату для поширення непідтвердженої заяви про майбутні концтабори для росіян і виправдання російського вторгнення як нібито запобіжного заходу (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Виправдання агресії та привласнення релігійної спадщини: пов'язував хрещення Русі з російською історією Тавриди та виправдовував збройну агресію проти України боротьбою за «єдність народів» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Дискредитація європейської підтримки України: називав Україну «витратним матеріалом у європейській політичній грі», поширюючи маніпулятивні твердження про цілі спротиву російській агресії (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).

Українофобія

Дискредитація українського періоду Криму: описував українську мову та політику як руйнівну «радіацію» й заперечував природність української присутності на півострові (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Дискредитація української мовної та культурної суб'єктності: представляв український вплив як загрозу й поширював образ українських націоналістів як сили, що нібито прагнула знищити російську цивілізацію (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Заперечення самоназви українського народу: назвав її «штучною» та закликав скасувати, пропонуючи замінити її назвою для тих, кого він пов'язав із Бандерою. Це заперечує право українців самостійно визначати національну ідентичність (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Демонізація України: приписав Україні намір створити концтабори для росіян і назвав її територію охопленою нацизмом, поширюючи образ української держави як загрози та виправдовуючи агресію рф (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Дискредитація України та її союзників: назвав український уряд «терористичним режимом», а підтримку України західними державами — нав'язуванням власного порядку денного безвольним союзникам; ці висловлювання знецінюють українську державність і виправдовують протидію її обороні (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
Привласнення культурної спадщини в риториці: дав розлоге інтерв'ю кримському пропагандисту Олександру Мащенку для російського видання, в якому заявив про «незаконність» передачі Криму Україні 1954 року та виправдовував російську окупацію півострова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Вимагав від Європи повернення або компенсації за предмети, які сам назвав «награбованими» в Криму, та подав спірну історію окремих прикрас як підставу такої вимоги. Атрибуцію їхнього походження збережено як його заяву (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Заперечення легітимності української державності: публічно іменував Україну «колишньою», зневажав українську владу як «чужу» та закликав до ліквідації суверенної України на користь об'єднання з росією (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Заперечення територіальної цілісності України: заявляв про «націоналістичне ярмо» на півдні України від Миколаєва до Одеси та стверджував про їхнє нібито «тяжіння до росії», заперечуючи законність українського суверенітету над цими територіями (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Звинувачення України в «колоніалізмі» та вимагання псевдозбитків: назвав період перебування Криму в складі України «колоніальним господарюванням» і заявив про намір пред'явити Україні «збитки» на десятки трильйонів рублів за блокади й втрачений прибуток, заперечуючи законність українського суверенітету над півостровом (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).

Джерела

Підтримайте проєкт «Лакузи»

Проєкт діє на громадських засадах. Ваша допомога дає змогу викривати злочини окупантів, документувати колаборантів та розвивати базу досьє.

ПІДТРИМАТИ