БАЛИЦЬКИЙ Євген Віталійович

ПІБ російською: Балицкий Евгений Витальевич

Народився: 10.12.1969, м. Мелітополь, Запорізька область
Засуджений: судом України (заочний вирок — довічне позбавлення волі за колабораційну діяльність, державну зраду та пособництво державі-агресору)
самопроголошений «глава» окупаційної адміністрації тимчасово окупованої частини Запорізької області.

Діяльність

Доокупаційний період

Народний депутат України VII та VIII скликань. Власник мелітопольського приватного телеканалу ТРК «МТВ-плюс», де його медійним рупором виступав Олег Шостак; у 2016 році телерадіокомпанія транслювала карту України без Криму, за що отримала офіційне попередження від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «г» та ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX). Контролював міські партійні штаби Партії регіонів та «Опозиційного блоку», де його ключовою виконавицею та «сірим кардиналом» виступала Галина Катющенко, яку у 2016 році безуспішно намагався призначити директоркою комунального телебачення; серед його багаторічних соратниць та штатних членкинь виборчих комісій від Партії регіонів та «Опозиційного блоку» була Галина Сечина, яка брала активну участь у всіх його політичних мітингах та акціях «руської весни»; до його найближчого політичного оточення та соратників у Мелітопольській міськраді від «Опозиційного блоку» належав Юрій Оніщук, який за наказом Балицького регулярно зривав сесійні засідання та оскаржував у судах рішення щодо соціальних програм і виплат. Його помічниками також виступали Галина Данильченко (керувала його заводом МЗПС) та Андрій Ковганко (виконував доручення родини як особистий «казначей»). Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну перейшов на бік окупанта та очолив окупаційну адміністрацію захопленої частини Запорізької області.

Діяльність під час окупації

У вересні 2024 року звернувся до Владіміра Путіна з проханням дозволити передати захоплені сільськогосподарські активи на окупованій території Запорізької області «добросовісним» російським компаніям. У статті наведено цей крок у контексті системного привласнення майна українських аграріїв (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Обіймає посаду так званого «глави» окупаційної адміністрації тимчасово окупованої частини Запорізької області — найвищу керівну посаду в окупаційних органах влади регіону; у 2022 році очолював окупаційну військово-цивільну адміністрацію, у складі якої головою окупаційного уряду («ради міністрів») було призначено російського ставленика Антона Кольцова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
31 серпня 2022 року, на тлі контрнаступу Збройних сил України, виїхав до Криму, пояснивши це сімейними обставинами; у відеозверненні заявив, що звідти продовжить керувати окупаційною військово-цивільною адміністрацією Запорізької області та що підготовка до псевдореферендуму триває (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Презентуючи в окупованому Мелітополі пам'ятник російському князю Олександру Невському, публічно оголосив подяку священнослужителям собору Святого Георгія Побідоносця, зокрема ієрею Олександру Бєднову, назвавши його «своєю людиною» за організацію збору пожертв із парафіян на спорудження російського імперського монумента; також спирався на підтримку промосковського духовенства міста, зокрема настоятеля Свято-Савинського монастиря Олександра Прокопенка (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У листопаді 2022 року звільнив з посади окупаційного голови Енергодару російського чиновника Алєксандра Волгу (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Залучив Олега Шостака на посаду очільника так званого департаменту зв'язків із громадськістю у складі військово-цивільної адміністрації, а на початку 2024 року призначив його фейковим «міністром цифрового розвитку, масових комунікацій та зв'язку Запорізької області»; використовував власний бізнес-центр у Мелітополі для проведення щоденних координаційних нарад із пропагандистами та окупаційними функціонерами перед їхнім виїздом до адміністрації (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Надав офісний центр та приміщення власного приватного телеканалу «МТВ-плюс» у Мелітополі для розміщення створеного російським пропагандистом Алєксандром Малькєвічем окупаційного пропагандистського телеканалу «За!ТВ» медіахолдингу «ЗаМедіа» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У липні 2022 року зафіксовано участь родичів Балицького у перерозподілі власності в окупованому Мелітополі: чоловік його племінниці Костянтин Зайцев під прикриттям окупаційного режиму здійснював рейдерські захоплення закладів громадського харчування (кафе «Єлки-палки», «Флєр-де-Ліс», «Мама-Мія») (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 2 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX). Надавав особисту протекцію Зайцеву, забезпечивши його призначення директором окупаційного департаменту культури, спорту і туризму, а згодом — очільником так званого «міністерства культури, спорту і туризму військово-цивільної адміністрації Запорізької області» та керівником захоплених міських спортивних закладів (водно-спортивного комплексу та льодової арени) (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX). Надалі сприяв його «обранню» депутатом окупаційних «закзборів», а у 2024 році після розділення міністерства культури, спорту і туризму, очолюваного Ігорем Котляром, посадив Зайцева в міністерське крісло новоутвореного окупаційного «міністерства спорту Запорізької області» задля контролю над бюджетними фінансовими потоками галузі (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Залучив свою рідну племінницю Євгенію Зайцеву на посаду власної «прессекретарки» та кураторки підконтрольних медіа й пропагандистів; вона здійснювала цензуру та координувала пропагандистські інформаційні кампанії з відбілювання окупаційної влади і просування російських колоніальних наративів (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
16 серпня 2025 року в окупованому Мелітополі разом із міністром культури рф Ольгою Любімовою та «в.о. міністра культури» обл. Світланою Назіною взяв участь у відкритті дитячого творчого центру на базі міського краєзнавчого музею, оснащеного інтерактивною картою «росія – Батьківщина моя» та 3D-турами російськими виставками (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 3 ЗУ №3005-IX).
Підтвердив участь окупованої частини Запорізької обл. у федеральному проекті створення 1500 дитячих культурних центрів на території рф та окупованих теренах України до 2030 року.
У квітні 2023 року своїм розпорядженням призначив кримську чиновницю Юлію Губанову виконуючою обов'язки глави окупаційної «військово-цивільної адміністрації» Якимівки замість Максима Зубарєва, який зазнав тяжких поранень унаслідок підриву автомобіля (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Налагодив взаємодію окупаційної адміністрації з місцевими промисловими колаборантами, зокрема співзасновниками групи компаній «Турбоком» Віталієм Плакуном та Ігорем Греджевим, які брали активну участь у пропагандистських заходах, організації псевдореферендуму, примусовій паспортизації робітників та перереєстрували підприємства за законодавством рф (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
За особистою протекцією призначив колишню білетерку льодового палацу Мелітополя Олену Мартиненко на посаду так званого «міністра праці та соціальної політики» окупаційної адміністрації Мелітополя; під керівництвом Мартиненко її заступниця Світлана Кривонос реалізовувала примусову паспортизацію населення, позбавляючи соціальних виплат тих, хто відмовлявся від паспорта рф (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Восени 2022 року, напередодні псевдореферендуму, за особистою ініціативою заснував та зареєстрував як юридичну особу збройне формування — «Полк (батальон) імені Судоплатова», — організованого на базі охоронних структур, яке увійшло до складу БАРС-32 та було прикомандировано до 58-ї армії ЗС рф. Безпосередньо організувати батальон доручив Євгенію Горлачову, відповідальним за вербування призначив Сергія Куропятникова. Командирами полку в різний час були Сергій Чернишев, Костянтин Воронченко та Дмітрій Погрєбняк, а командиром 2-ї мотострілецької роти став призначений кримський рейдер і хабарник Ігорь Голіков; поточним керівником за реєстром юридичних осіб станом на 2023 рік є Віталій Дерев'янко. Серед медійних бійців батальону — Андрій Родіонов (Вікінг) (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Окупаційний силовий блок Балицького на Запорізькому напрямку включав також «козачу диверсійно-розвідувальну бригаду «Дніпр»» під командуванням Андрєя Жидкова — колишнього начальника окупаційного УВС Запорізької обл. (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Рекламував та курував організований окупантами кадровий конкурс «Лідери відродження. Запорізька область», здійснюючи кадрові призначення колаборантів на керівні посади в окупаційній адміністрації ще до завершення конкурсу, зокрема призначив Богдана Кучеренка заступником «міністра економічного розвитку» та Ольгу Шерганову директоркою захопленої середньої школи №1 у Мелітополі (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У січні 2024 року представив колишнього російського суддю та ексголову окупаційного «Запорізького обласного суду» Романа Батршина своїм заступником в окупаційній адміністрації Запорізької області (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У 2024 році нагородив першого секретаря запорізького обкому КПРФ та «депутата» Олега Слюсаренка окупаційною медаллю «За заслуги перед Запорізькою областю» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
На початку 2024 року призначив Антона Тіцкого своїм першим заступником з внутрішньої політики; керівництво окупаційним «міністерством молодіжної політики» після переведення Тіцкого тимчасово здійснювала Елліна Айрапетова, а з березня 2024 року — Єгор Логунов (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У вересні 2022 року до складу окупаційного уряду Запорізької області на посаду в.о. «міністра з тарифів і цінового регулювання» призначено луганського функціонера Андрія Кочетова, який здійснював примусове переведення тарифів у «правове поле рф», насаджував російський рубль та забороняв імпорт товарів з підконтрольної Україні території (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
24 грудня 2024 року підписав розпорядження про оновлення структури та складу окупаційної адміністрації та уряду Запорізької області на чолі з Іріною Гехт; призначив 11 заступників, відповідальних за 17 профільних міністерств та 6 департаментів, затвердивши на міністерських посадах російських гастролерів і колаборантів: Алєксандра Воробйова, Боріса Алєксандрова, Ігната Ярємчука, Романа Олексина, Світлану Узунову, Тетяну Дубинську, Іскандєра Додонова, Григорія Прохватилова, Геннадія Подшивалова, Андрія Кочетова, Сєргєя Прудіуса, Анну Уголкову, Ігоря Котляра, Алєксандра Гомонова, Андрєя Захарова та Алєксєя Лисєнкова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
На початку 2025 року розпочав чергову хвилю кадрових чисток для концентрації влади у своїх руках: домігся відставки очільниці фейкового уряду Іріни Гехт через внутрішній конфлікт, звільнив виконувачку обов'язків міністра освіти Тетяну Дубинську, змістив в.о. міністра природних ресурсів та екології Алєксандра Воробйова та призначив на цю посаду кримського чиновника Володимира Капітонова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У липні 2025 року провів чергову кадрову ротацію в окупаційній адміністрації, призначивши російську чиновницю з Тамбова Діну Желновакову виконувачкою обов'язків «міністра праці та соціальної політики Запорізької області» замість місцевих колаборантів, зокрема Олени Мартиненко (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У жовтні 2025 року вступив у публічний апаратний конфлікт із головою окупаційної «виборчої комісії Запорізької області» Галиною Катющенко та намагався звільнити її з посади за звинуваченнями в корупції, однак указ було заблоковано та скасовано окупаційними судами й прокуратурою за підтримки москви через її федеральний статус і пряме підпорядкування голові центрвиборчкому рф (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Ініціював скорочення складу окупаційного виборчкому Запорізької області під приводом «байдикування» його членів між виборами, вступивши у публічний конфлікт із головою цвк рф; після невдалої спроби усунути Галину Катющенко у листопаді 2025 року підписав незаконний указ про звільнення секретаря виборчкому Олени Сівенкової, звинувативши її у фінансових махінаціях на суму «100 мільйонів рублів», проте указ було повністю скасовано окупаційним судом за поданням прокуратури (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Навесні 2026 року його першою заступницею та «правою рукою» в окупаційній адміністрації стала Оксана В'юнік, яка фактично перебрала на себе поточне управління окупованим регіоном через його тривалу відсутність у Мелітополі та подала заявку на праймеріз партії «єдина росія» до держдуми рф на тлі інформації про його можливе усунення з посади окупаційного керівника області після виборів (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Навесні 2026 року публічно заявив у телевізійному ефірі про особисту причетність до звільнення призначеного з москви окупаційного «міністра освіти і науки» Запорізької області Алєксандра Калягіна, який не впорався із завданнями та допустив масові борги із заробітної плати викладачам і стипендій студентам (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
В умовах тривалого блекауту в окупованому Мелітополі забезпечував першочергове виділення електрогенераторів для окупаційної армії та виборчих дільниць до держдуми рф, тоді як місцевим підприємцям пропонував брати кредити на придбання генераторів (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Залучив свого соратника Юрія Оніщука до керівництва окупаційним комунальним сектором, спочатку призначивши його директором захопленого «Мелітопольського водоканалу», а згодом на його ж прохання перевівши на посаду керівника окупаційного «Центру економічного розвитку та інфраструктури» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
У серпні 2026 року в коментарі пропагандистам публічно запевнив у «повній готовності» окупованого регіону до виборів до державної думи рф та нібито вирішенні всіх безпекових питань (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
20 липня 2026 року в Кремлі особисто доповідав Владіміру Путіну, що нібито «всі енергетичні об'єкти взято під контроль», та запросив його на святкування двохсотліття Бердянська, проте вже 4 серпня внаслідок ударів по енерговузлах Мелітополь і більша частина окупованої Запорізької області поринули у блекаут; 7 серпня запровадив режим надзвичайної ситуації техногенного характеру, а енергетичну кризу та відсутність світла й води для мешканців не зміг подолати протягом понад двох тижнів, що викликало хвилю обурення містян і публічну нищівну критику навіть з боку російських федеральних пропагандистів, зокрема ведучого «першого каналу» Руслана Осташка (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
18 вересня 2026 року в перший день основного голосування на незаконних виборах депутатів держдуми росії показово на камеру пропагандистів вкинув бюлетені в урну на виборчій дільниці на Червоній Гірці в окупованому Мелітополі (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Як головний відповідальний за результати виборів до держдуми рф на ТОТ Запорізької області відзвітував про сфальсифіковану явку 72,88% (по всій росії явка становила лише 44,75%), тоді як у Мелітополі вулиці були порожніми, а в селах людей змушували голосувати під наглядом озброєних військових; для фальсифікацій та пропаганди залучав лояльних колаборантів у дільничних комісіях, зокрема свою багаторічну соратницю Галину Сечину (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Після організованого 19 вересня 2026 року підпалу будівлі колишньої райдержадміністрації на перехресті вул. Шмідта та Івана Алєксєєва в окупованому Мелітополі (де розміщувався окупаційний виборчий штаб та так зване міністерство сільського господарства) намагався представити інцидент як «атаку БпЛА» та загрозу терактів з боку України для виправдання закритості «виборчого процесу», приховування фальсифікацій та блокування мобільного інтернету в Мелітополі й Бердянську (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
8 вересня 2025 року взяв участь у церемонії нагородження в окупованому Сімферополі разом з «головою республіки Крим» Сергієм Аксьоновим, під час якої начальник другого управління Головного організаційно-мобілізаційного управління генерального штабу зс рф генерал-майор Алєксандр Туляганов за дорученням міністра оборони рф Андрєя Бєлоусова вручив особовому складу так званого «добровольчого батальйону «Барс-Крим»» медалі «Воїн-доброволець»; Балицький заявив, що багато мешканців окупованого Криму беруть участь у війні проти України на ТОТ Запорізької області у складі «добровольчих з'єднань регіону» (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Після вторгнення перейшов на бік рф, очолив окупаційну адміністрацію Запорізької області, координував псевдореферендум і вивезення понад 650 тисяч тонн українського зерна (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).

Значення дій та наслідки

Колонізація

Керівництво окупаційним режимом на Запоріжжі: Безпосереднє здійснення функцій виконавчої влади держави-агресора на тимчасово окупованих землях Запорізької області України (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Сприяння русифікації через культурну інфраструктуру: Особиста участь у відкритті пропагандистського дитячого центру з контентом «росія — Батьківщина моя» на окупованій землі (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 ЗУ №3005-IX).
Формування збройного формування під юрисдикцією рф: Заснування та фінансування «Полку імені Судоплатова», що діяв на окупованих землях Запорізької обл. в інтересах держави-агресора (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).

Пропаганда

Залучення дітей до ідеологічних програм рф: Підтримка та промоція федеральних програм, що через освітні та культурні установи насаджують проросійські наративи серед дітей на ТОТ (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).

Значущі факти

Судове переслідування: Заочно засуджений судом України до довічного позбавлення волі за колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору та військові злочини (ч. 8 ст. 111-1, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України); раніше також отримав заочні вироки до 10 років позбавлення волі за добровільне обіймання посади в окупаційній адміністрації та до 15 років — за організацію псевдореферендуму про «приєднання» Запорізької області до росії.
Кадрові чистки та боротьба за владу: На початку 2025 року зміцнив контроль над окупаційною адміністрацією, прибравши з високих постів впливових російських ставлеників і конкурентів, зокрема Іріну Гехт, Алєксандра Воробйова та місцевих колаборантів; у липні 2025 року провів ротацію в окупаційному міністерстві праці та соцполітики, змістивши місцеву зрадницю Олену Мартиненко на користь присланої з рф чиновниці Діни Желновакової; у жовтні 2025 року зазнав поразки при спробі звільнити очільницю окупаційного «виборчкому» Галину Катющенко (під час її короткочасного відсторонення комісію очолювала Ольга Ромащенко), а в листопаді 2025 року — секретаря комісії Олену Сівенкову (під приводом розкрадання 100 мільйонів рублів): його розпорядження були скасовані судами й прокуратурою окупантів через перевищення повноважень та пряме підпорядкування керівництва виборчкому цвк рф.
Комунальний колапс та критика пропагандистів: У серпні 2026 року на тлі понад двотижневого блекауту в Мелітополі та введення режиму НС техногенного характеру зазнав гострої критики мешканців, які вимагали його відставки й називали його пустословом через регулярну брехню та відмову у виплаті компенсацій; ведучий російського «першого каналу» Руслан Осташко за допомогою ШІ-аватара висміяв його неправдиві доповіді Владіміру Путіну про взяття під контроль енергетичної системи та невиконані обіцянки перед населенням.
Джерело повідомляє про заочний вирок до 15 років позбавлення волі та конфіскацію його активів на суму понад 120 млн грн.

Джерела

Підтримайте проєкт «Лакузи»

Проєкт діє на громадських засадах. Ваша допомога дає змогу викривати злочини окупантів, документувати колаборантів та розвивати базу досьє.

ПІДТРИМАТИ