ПІОТРОВСКІЙ Міхаіл Борісовіч
ПІБ російською: Пиотровский Михаил Борисович
- Народився: 09.12.1944, м. Єреван, Вірменська РСР (СРСР)
- генеральний директор Державного Ермітажу (Санкт-Петербург), ідеолог російського імперського мілітаризму в культурі, організатор вивезення та привласнення культурних цінностей із тимчасово окупованого Криму.
Діяльність
Доокупаційний період
Радянський та російський сходознавець-арабіст, ісламознавець, доктор історичних наук, професор; з 1992 року — директор Державного Ермітажу.
Діяльність під час окупації
- Очолюючи Державний Ермітаж, зробив установу активним учасником незаконних археологічних розкопок і грабунку культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях України (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- Організовує проведення незаконних археологічних розкопок, псевдонаукових досліджень у Криму та ініціює отримання «відкритих листів» у міністерстві культури рф через заступників міністра Сєргєя Обриваліна та його колег (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- Особисто делегує штатних співробітників Ермітажу (зокрема Марка Крамаровского) до окупованого Криму для виконання незаконних робіт у повній взаємодії з окупаційною владою, яка не чинить жодних перешкод такій діяльності (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- Забезпечив систематичне надходження до фондів Ермітажу в Санкт-Петербурзі історичних артефактів та музейних предметів, незаконно вивезених із території окупованого півострова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- Налагодив отримання державних субсидій, коштів федерального бюджету та грантів від режиму Владіміра Путіна для фінансування незаконних експедицій у партнерстві з Інститутом археології РАН під керівництвом Ніколая Макарова (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- Неодноразово публічно виправдовував збройну агресію рф проти України, називаючи війну самоствердженням нації та публічно проголошуючи античні пам'ятки Керчі та Херсонеса «античною спадщиною росії» («античным наследием россии») (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 та п. 6 ЗУ №3005-IX).
Значення дій та наслідки
Колонізація
- Привласнення та вивезення національної спадщини України: Використав авторитет та інфраструктуру Ермітажу для легалізації та збереження вкрадених українських культурних цінностей на території держави-агресора (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 та п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Пропаганда
- Ідеологічне виправдання воєнних злочинів: Публічно глорифікує російський мілітаризм, заявляючи про культуру як «спецоперацію» та виправдовуючи воєнну агресію проти України в міжнародних та російських медіа (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 1 ЗУ №3005-IX).
Українофобія
- Заперечення прав Українського народу на спадщину: Публічно оголошує українські стародавні міста Керч і Херсонес Таврійський виключно «російською спадщиною», свідомо спотворюючи історичну суб'єктність України та кримських народів (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 6 ЗУ №3005-IX).
Значущі факти
- Санкції та переслідування: Внесений до санкційних списків України та міжнародних баз посібників війни; фігурує в офіційних переліках кандидатів на міжнародні санкції ЄС і США за ідеологічну підтримку агресії.
- Культурний імперіалізм: Відкрито декларує підпорядкування музейної справи військово-політичним амбіціям кремля, стверджуючи, що експозиції за кордоном є «російським наступом».