МИЦ Віктор Леонідовіч
ПІБ російською: Мыц Виктор Леонидович
- Народився: 04.03.1954, с. Козьмино, Приморський край, РРФСР (СРСР)
- колишній директор Кримського філіалу Інституту археології НАН України, співробітник Державного Ермітажу, фігурант кримінальних проваджень в Україні.
Діяльність
Доокупаційний період
Український та радянський археолог, історик-медієвіст, доктор історичних наук. Очолював Кримський філіал Інституту археології НАН України. Забезпечував проведення спільних українсько-російських експедицій у Криму, зокрема на фортеці Чембало у Балаклаві, де виступав отримувачем відкритих листів згідно з українським пам'яткоохоронним законодавством під дослідження співробітниці Державного Ермітажу Свєтлани Адаксіної.
Діяльність під час окупації
- Після початку окупації Криму та відкриття проти нього в Україні низки кримінальних справ утік до російської федерації — до санкт-петербурга, де був відразу прийнятий на роботу до Державного Ермітажу (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- До своєї втечі та переходу в Ермітаж сприяв функціонуванню окупаційної системи контролю над археологічними пам'ятками, беручи на себе відкриті листи від імені філіалу під проєкти російських інституцій. Після його виїзду функцію оформлення відкритих листів для Свєтлани Адаксіної перебрав його підлеглий Сергій Ушаков, а установу очолив Вадим Майко (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
Значення дій та наслідки
Колонізація
- Участь у схемах прикриття незаконних розкопок: Сприяв забезпеченню кадрового та інституційного підґрунтя для переходу досліджень пам'яток Криму під юрисдикцію та стандарти держави-агресора (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 4, пп. «в» ЗУ №3005-IX).
- Сприяння привласненню спадщини російськими музеями: Забезпечував взаємодію з Ермітажем щодо вилучення та вивчення артефактів на фортеці Чембало в інтересах російських установ (містить ознаки порушення ст. 2, ч. 1, п. 3 ЗУ №3005-IX).
Значущі факти
- Кримінальне переслідування та втеча: В Україні проти нього було відкрито низку кримінальних проваджень, після чого він утік від правосуддя до санкт-петербурга (росія) та працевлаштувався у Державний Ермітаж.